Стабільне погіршення

У той час як місія МВФ погіршує українські макропрогнози, зазначаючи падіння ВВП на 9% і зростання інфляції — на 46%, Державна фіскальна служба звітує про збільшення бюджетних надходжень, а міністр фінансів каже про економічну стабільність. Такі різні погляди на економічну ситуацію не можуть не бентежити. Утім, бажання уряду прикрасити дійсність зрозуміти можна, незрозуміло тільки його небажання вживати будь-які дієві заходи для виправлення поточної ситуації. Адже економіка України продовжує скорочуватися з кожним днем, а економічні процеси, які відбуваються нині безконтрольно, матимуть далекі наслідки.

"Покращення"

Перший квартал 2015-го українські великі та середні підприємства закінчили зі збитками, що перевищують 385 млрд грн, за рік обсяги фінансових втрат зросли втричі. При цьому якщо в 2014 р. збиткові компанії становили 49% від загальної кількості, то у 2015-му — 46%. Тобто кількість неефективних підприємств скоротилася, а от їхні втрати, навпаки, зросли. Звичайно, найбільшою мірою економічних проблем зазнають промисловість (понад 150 млрд грн збитків) і транспортники (-75,4 млрд, вантажооборот скоротився на 20%, пасажирооборот — на 10), та й в інших сферах результати діяльності залишають бажати кращого. Навіть підприємства сільського господарства подвоїли збитки — з 500 млн у першому кварталі 2014-го до 1,1 млрд в 2015-му.

Продовжує стрімко скорочуватися виробництво: індекс промислової продукції порівняно з минулим роком становив 78,5%. Видобувна промисловість скоротилася на 26,7%, що очікувано, переробна — на 20%, що особливо тривожно. Адже йдеться, зокрема, і про харчопром, і про легпром. І порівнює їх Держстат із кризовим 2014-м, у якому вже спостерігалося падіння. Воєнний конфлікт тут не може бути виправданням: хоча Донецька та Луганська області — беззаперечні лідери зі скорочення виробництва, проте й інші регіони не демонструють зростання. Кіровоградська, Харківська, Миколаївська, Чернігівська області безпосередньо не зачеплені воєнним конфліктом, але в них ІПП просів за перший квартал на 15% і більше.

Рекордний урожай цього року, за прогнозами, нам уже не світить. Крім того, площа посівних під ярові культури в 2015-му скоротилася на 20%, на 8% зменшилося поголів'я великої рогатої худоби, на 7,7% — кількість птиці. Зросли тільки витрати на виробництво сільгосппродукції — майже на 63,5% порівняно з минулим роком. Що, безумовно, позначиться на вартості харчових продуктів. Сільгоспвиробники вже підвищують ціни: середня вартість продукції АПК за всіма напрямами реалізації за січень—квітень 2015 р. порівняно з 2014-м зросла на 66%, у тому числі продукції рослинництва — на 91%, тваринництва — на 48. І це, на жаль, не межа.

Оборот роздрібної торгівлі в порівнянних цінах скоротився на чверть від торішніх показників. І знову не виходить усе списати на АТО, адже 20-відсоткове зниження обороту фіксується в Дніпропетровській, Полтавській, Миколаївській, Одеській, Житомирській областях.

Цілком логічно проблеми внутрішніх ринків позначаються на показниках зовнішньої торгівлі: експорт у першому кварталі скоротився на 33% (на 4,6 млрд дол.), імпорт — на 36,5% (трохи більше 5 млрд). При цьому хоч би як уряд розганяв аграрний локомотив, у структурі експорту перше місце все ще займає металургійна продукція (27,4%), і лише за нею зі значним відривом іде продукція рослинництва (19,4%). І хоч би як ми ратували за вільну торгівлю з країнами ЄС, порівняно з минулим роком обсяг поставок у Європу скоротився на 33%. Продавати, вибачте, нічого.

Природно, на тлі всього цього 30-відсоткове зростання надходжень до бюджету не радує, адже досягнуто воно лише завдяки масованій девальвації, невтримній інфляції та зрослому фіскальному тиску. ПДВ від вироблених в Україні товарів зріс на 26,5%, тоді як ПДВ імпортний — на всі 54,2%. Аналогічно акцизні надходження від продажу вітчизняних товарів збільшилися на 60%, а від продажу імпортних — у вісім (!) разів. Адекватно представляє ситуацію лише податок на прибуток підприємств, який знизився на 7%. Решта показників свідчать лише про те, що інфляція не зупиняється, і приборкати її уряд не в змозі.

"Ситуація неоднозначна, з одного боку, все погано, з іншого — добре. У нас негативні макроекономічні показники. Мінус 17% ВВП у першому кварталі (рік до року) і споживча інфляція — 61%. Водночас є і позитивні фактори, наприклад, на валютному ринку було досягнуто стабілізації, відновилося зростання депозитів. Усталена фінансова стабілізація згодом має позначитися й на макроекономічних показниках", — вважає Дмитро Сологуб, заступник голови НБУ.

Щоправда, стабілізація в нас усталена досить умовно, триває вона лише кілька місяців, і спрогнозувати, як довго буде затишшя перед черговою бурею, не візьметься ніхто. "Зараз ми можемо казати лише про певні ознаки макроекономічної стабільності, які проявляються насамперед у відносно спокійній ситуації на валютному ринку. Однак ситуація на валютному ринку може швидко змінитися в результаті можливої ескалації конфлікту на Сході країни. З огляду на темпи падіння ВВП, припускаю, що піку економічного падіння ми ще не пройшли. Останні прогнози як українських, так і міжнародних експертів кажуть про 9–10-відсоткове падіння української економіки цього року. Виходячи з таких умов, період економічної стабільності може настати тільки при припиненні стрімкого падіння ВВП, уповільненні інфляції, стабілізації роботи банківської системи, здійсненні структурних реформ зі зміною економічної парадигми, забезпеченні миру на Сході", — пояснив DT.UA Андрій Забловський, керівник секретаріату Ради підприємців при КМУ.

Не 60, але нічого хорошого

Базова інфляція, за даними НБУ, у річному вираженні прискорилася до 47,1%. Дані Держстату виявилися ще похмурішими — 60,9% у річному обчисленні. Відповідно до даних статвідомства, квітневий стрибок цін зумовлений передусім підвищенням тарифів на газ для населення в п'ять із половиною разів. Через методологічні особливості своїх обчислень там не врахували, що частина населення все-таки субсидіюється державою, і для цієї частини тарифи зросли не так разюче. За підрахунками НБУ, середньозважена ціна на газ у квітні збільшилася все-таки в 3,5 разу. Це пояснює різницю показників.

Ціни на продукти харчування лише за квітень зросли на 6,6% (за рік — на 59,5%). Непродовольчі товари дорожчають трохи повільніше — 48% у річному обчисленні. Щоправда, на них і попит останнім часом нижчий. Найменшими темпами дорожчають послуги — 17,3% у річному обчисленні. Очевидно, що період відносної курсової стабільності не сильно позначився на споживчих цінах. Вони продовжують стрімко зростати після кожного витка девальвації та не знижуються внаслідок наступних курсових стабілізацій. У результаті виходить, що та стабільність, про яку кажуть у Мінфіні, жодним чином не позначається на вартості споживчого кошика. Про те, як сприймає нинішню ситуацію населення, красномовно свідчать дані GfK Ukraine. Згідно з цими даними індекс поточного матеріального становища громадян тільки за квітень знизився на 4,6 пункту й досягнув мінімального значення за останні 15 років — 23 пункти з 200 можливих. Приріст депозитів, що трохи відновився, легко може зупинити інфляція, адже заощадження громадян тануть на очах.

"НБУ по суті сам себе підставив, або його змусили підставитися. У відповідь на мій депутатський запит було надано детальні дані про портфель облігацій на балансі Нацбанку і держбанків у розрізі валют. За зміною цього портфеля можна чітко побачити зростання гривневої емісії для монетизації боргу. Якщо в усі попередні роки вона коливалася на рівні 20–50 млрд грн, то торік сягнула 176 млрд. Склалася така ситуація, що приватний ринок нам грошей не дає, тому Мінфін випускає держоблігації, які в підсумку купує НБУ або держбанки за гроші, надані їм самим же регулятором. Макроекономісти таке явище називають "монетизація боргу", а простою мовою обивателів воно називається "друкування грошей". Але торік гроші не просто "надрукували", а "надрукували" у величезній кількості. І це головна відповідь на запитання "хто винен?", — поділився з DT.UA Павло Різаненко, член парламентського комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності. — Треба зазначити, що пік "друкування" пройдено у 2014 р., і монетизація боргу за перші чотири місяці цього року вже не така істотна. Проблема в тому, що ніхто не знав у цьому разі, що робити. Треба визначитися: або ми тримаємо курс, або втримуємо інфляцію, робити це одночасно неможливо. НБУ сказав, що курс відпускає і переходить до інфляційного таргетування. Але в результаті ігнорувати валютні коливання в десятки, а потім і сотні відсотків вони не могли собі дозволити і спробували сісти на два стільці, аби хоч якось курс контролювати, запровадили адмінобмеження за експортно-імпортними операціями, плюс було підвищено облікову ставку".

Теоретично, підвищуючи дисконтну ставку, регулятор робить гроші дорожчими, що знижує економічну активність і зменшує зростаючу інфляцію. Але працює це лише за умов стабільної економіки. "Насправді, перш ніж інфляція не впаде до 10%, про жодне інфляційне таргетування не може бути й мови, неможливо точно таргетувати інфляцію, яка стрибає на десятки відсотків. Нинішня висока дисконтна ставка — це лише спроба збити інфляцію, і допоки вона не дасть результатів, перейти до нормального таргетування не вийде. Поки що ефекту немає, економічна ситуація не нормальна, по суті це робота в аварійному режимі. Цілком імовірно, до кінця цього року сповільнити інфляцію не вдасться. Вирішити проблему можна, тільки якщо регулятор вестиме стриману політику та не друкуватиме грошей для бюджету. Плюс потрібно розуміти, що НБУ не повною мірою контролює всі ці процеси", — вважає економіст Павло Кухта.

Справді, необдумана емісія минулого року послужила каталізатором інфляції. Але вже нині очевидно, що немонетарна складова в українській інфляції переважає: тарифи зросли, зросли й витрати виробників, інфляційні очікування та нестабільність гривні змушують їх закладати у вартість курс, який значно перевищує нинішній, при цьому держава видатків не урізує, навпаки, видатки на оборону зростають. Здолати нинішню інфляцію Нацбанку наодинці не вдасться, тому що для цього будуть потрібні й немонетарні заходи, здійснювати які повинен Кабмін.

"Як на мене, уже зараз Національний банк нічого абсолютно зробити не може, на інфляцію впливають уже зовсім інші фактори. Так, він намагається хоч якось обмежити зростання цін, але обмежуватися лише цим не можна. Фінансова стабільність недосяжна, поки немає солідарної роботи у владі, — розповів DT.UA Вернер Елерс, німецький експерт, який консультує український уряд. — У Німеччині, наприклад, було створено Раду фінансової стабільності, до якої входять представники й Міністерства фінансів, і Бундесбанку, всі рішення вони приймають колегіально. Зараз потрібно зосередитися на пошуку інвестицій і створенні реальних умов роботи для зовнішніх інвесторів. Іноземців лякає не війна, вона рано чи пізно закінчиться, їх відлякує корумпованість і некомпетентність українських чиновників".

Сумно, але поки кишені українців порожніють, сама держава нібито виграє, тому що виконувати номінальні показники держбюджету стає простіше. Особливо заморожені для індексації зобов'язання. Але в українській ситуації галопуюча інфляція створює й дуже серйозні побічні ефекти, загрожуючи остаточно придушити ділову та споживчу активність, що в підсумку може повністю нівелювати будь-які сьогохвилинні вигоди від поточних процесів.

Уже нині бізнес фактично залишився без обігових коштів, при цьому зростання імпортного ПДВ зумовило і зростання обсягів його відшкодування, а коштів на це в України немає. Уряд знову заговорив про випуск ПДВ-облігацій, які дадуть йому можливість виконати зобов'язання перед підприємцями, але не дадуть останнім достатніх ресурсів для ведення економічної діяльності. "Уряд уже частково розраховувався ПДВ-облігаціями перед бізнесом у 2004-му, 2010-му та 2014 р. Так, торік обсяг емісії був запланований на рівні 17 млрд грн. Але, за даними Мінфіну, на листопад 2014-го відомство емітувало таких облігацій тільки на 6,83 млрд грн. За підрахунками Федерації роботодавців України, на початок квітня 2015 р. обсяг безплатного кредитування бюджету бізнесом становив 100 млрд грн, з яких понад 63 млрд грн — борги за ПДВ, — розповів Андрій Забловський. — Тому пропозиція про випуск подібних облігацій як спосіб погашення заборгованості може розглядатися лише через призму забезпечення ліквідності цього інструменту, що за умов хронічного дефіциту обігових коштів і депресуючої економіки може мати обмежений попит".

З огляду на зростання немонетарної складової інфляції саме лише обмеження зростання грошової маси не дасть відчутного ефекту. У воюючій країні проводити скорочення видатків складно, але можливо. Доти, доки уряд не усвідомить необхідності реальної економії, зрушити процес із мертвої точки не вийде. На сьогодні ми лише запроваджуємо нові податки та розширюємо базу старих, сповільнюючи й без того мляві виробництво та продажі. І це за фактичної недоступності позикових коштів.

За минулий рік ми так і не спромоглися створити реально привабливі умови для зовнішніх інвесторів. Боротьба за підвищення рейтингу Doing Business нічого не варта, поки в рейтингу конкурентоспроможності World Competitiveness ми на 60-му місці з 61. Експерти швейцарського Інституту менеджменту та розвитку, які складали рейтинг, насамперед аналізували спроможність національних економік створювати та підтримувати умови для розвитку конкурентного бізнесу. І 60-те місце України в ньому каже саме за себе. В уряді надто зосередилися на виконанні пунктів програми МВФ і зовсім забули, що є й інші не менш важливі завдання.

Україні потрібні структурні та інституціональні реформи, здатні зупинити економічний спад, а не сповільнити його на якийсь час. Інакше до осені, коли нас із черговим візитом відвідає місія МВФ, щоб обговорити наступні реформи, уже нічого буде реформувати.